Платник утримує двох дітей, одній з яких у звітному році виповнилось 18 років. Чи має платник право на застосування податкової соціальної пільги?

Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, опубліковано 04 січня 2022 о 18:12 Розділ: Новини

    Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомляє, що відповідно до п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), на суму податкової соціальної пільги, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
     Згідно з п.п. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 ПКУ платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відс. суми пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (у 2020 році – 1051,00 грн., у 2021 році – 1135,00 грн., у 2022 році – 1240,50 грн.), у розрахунку на кожну таку дитину.
     Підпунктом 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ визначено, що право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150 відс. суми пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (у 2020 році – 1576,50 грн, у 2021 році – 1702,50 грн., у 2022 році – 1860,75 грн.), має право платник податку який:
     а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
     б) утримує дитину з інвалідністю – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років.
     При цьому податкова соціальна пільга, передбачена п.п. 169.1.2 та підпунктами «а», «б» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку – до кінця року, на який припадає смерть (п.п. 169.3.3 п. 169.3 ст. 169 ПКУ).